Товариськість як фактор удачі для дітей

Людина може народитися за щасливим збігом обставин, але не може народитися щасливчиком. Старе прислів'я каже: «Кожна людина – коваль свого щастя». І кує вона його винятково певним чином, дотримуючись певних принципів, якими керуються багато щасливих людей, навіть не усвідомлюючи цього. І все ж можна посилити свій успіх, свідомо його практикуючи.

Ця стаття допоможе розібратись у тому, як люди стають удачливими і як батьки можуть навчити дітей навичок, необхідних для щасливого й успішного життя.
Навчайте дітей підвищувати свої шанси
Одним з факторів, які відрізняють щасливчиків від невдах, є вміння створювати, помічати й використовувати нові можливості. Отже, є три основні способи підвищити шанси нашого успіху, і ми повинні ознайомити з ними наших дітей.
1. Навчайте дітей знаходити нових друзів і підтримувати стосунки зі старими
Щасливі люди створюють і підтримують безліч соціальних зв'язків. Адже більшість щасливих можливостей приходить до нас від інших людей; звідси випливає, що з чим більшою кількістю людей ми знайомимось і взаємодіємо, тим більший успіх на нас чекає. Ось що роблять щасливчики:

• Вони добре вміють вибудовувати надійні, тривалі й міцні стосунки з людьми. Ми теж можемо навчити дітей навичок, необхідних для створення міцних соціальних зв'язків, демонструючи їх на власному прикладі.
• Щасливі люди мають властивості «соціального» магніту – вони притягують до себе людей зі свого оточення. Люди вважають їх привабливими й цікавими в основному завдяки їхній мові тіла й виразу обличчя. Щасливчики посміхаються удвічі частіше, ніж невдахи, і набагато краще підтримують зоровий контакт. Їхня мова тіла тепла та щира: вони не схрещують руки, часто показують розкриті долоні. Батькам важливо навчити дітей бути відкритими з людьми, підтримувати з ними зоровий контакт і посміхатись, і тоді діти будуть набагато впевненіше взаємодіяти з іншими людьми.
• Щасливі люди розмовляють з незнайомцями. Ми постійно вчимо дітей, що не можна розмовляти з незнайомими людьми. Але хитрість полягає у використанні диференційованого підходу – треба навчити дітей спілкуватися з новими людьми тоді, коли це безпечно, та уникати спілкування, якщо їхня безпека перебуває під загрозою. Безпечні незнайомці: нові діти у школі, нові вчителі або інші безперечно безпечні дорослі з кола спілкування тата з мамою. Небезпечні незнайомці: невідомий чоловік, який переслідує дитину по дорозі зі школи додому або заманює чимось, пропонуючи піти кудись або сісти до себе в машину. Є велика різниця між цими категоріями людей, і діти часто відчувають її інстинктивно. Щасливі люди вітають незнайомців у кафе, розмовляють з людьми в чергах, спілкуються із сусідами в літаку. Якщо ми будемо моделювати таку поведінку, наші діти теж будуть її повторювати.

Усе це підвищує шанси дітей познайомитися з великою кількістю людей, і, відповідно, імовірність появи вдалих можливостей, які вони можуть з успіхом використовувати.
2. Навчайте дітей бути відкритими для нових вражень і життєвого досвіду
Щасливчики люблять усе нове: людей, враження, продукти харчування, завдання або способи виконання будь-яких справ. Батьки вибагливих до їжі дітей знають, що малюки прагнуть до стабільності й одноманітності. Однак коли ми вносимо щось нове й міняємо усталений ритм життя, то підвищуємо кількість випадкових і щасливих можливостей.
Ми можемо навчити дітей справлятися зі змінами в їхньому житті (і в результаті приймати їх), проявляючи оптимізм, зацікавленість і живучи сьогоднішнім днем. Розвиток творчого потенціалу також допомагає малюкам удосконалювати цю важливу навичку. У сучасному мінливому світі здатність отримувати максимум користі від змін – це та навичка, яка завжди буде потрібна дітям!
3. Навчайте дітей розслаблятися
Виявляється, що йдучи по життю легко й безтурботно – у розслабленій, доброзичливій манері – ми не тільки стаємо щасливішими, а й більш успішними. Розслаблений стан допомагає нам бути налаштованими на оточуючі можливості.
З іншого боку, стрес робить нас неуважними й неспостережливими. Люди, яких вводили у стан тривоги в межах експерименту, утрачали здатність помічати деталі, навіть ті, які знаходились безпосередньо в їхньому полі зору.
Коли ми розслаблені, то здатні помічати сприятливі можливості, які надає нам життя. Наприклад, деяким людям властиве дивовижне «паркувальне чуття»: здається, що їх завжди чекає зручне місце на будь-якій стоянці. Завжди. Напевно, це можна пояснити їхньою розслабленою натурою: адже не диво ж дає їм найкращі місця, а вони самі досить розслаблені й урівноважені, щоби помічати їх.
У сучасному мінливому світі навчання дітей розслабленості може виявитись важким завданням, особливо якщо ми самі не вміємо показувати їм відповідний приклад. Намагайтеся знижувати життєвий темп і практикувати легкість сприйняття й зацікавленість у даний момент, живіть тут і зараз і навчайте цього своїх дітей.