Ставлення до спорту: поради батькам

У сучасному суспільстві наявна величезна кількість дитячих та юнацьких видів спорту.

І те, наскільки успішними будуть діти у своїх спортивних досягненнях, залежить не тільки від їх наполегливості та мотивації, а й від особливостей впливу, який мають на них тренери й батьки. Далі наводяться вісім простих принципів, якими повинні керуватись мами й тата, щоб допомагати своїм юним спортсменам займатись улюбленим видом спорту ще більш успішно.
Вісім простих рекомендацій батькам спортсменів
1. Спорт повинен приносити дітям задоволення. Ставтесь до занять спортом як до гри, а не як до справи життя вашої дитини. З огляду на величезні гроші, які сьогодні нерозривно пов'язані з професійним спортом, батькам іноді важко зрозуміти, що для молодих спортсменів це просто хороша розвага та зміцнення організму. Основна мета в тому, щоб діти отримували задоволення від занять спортом та участі у змаганнях.
2. Батьки не повинні нав'язувати дитині свою мету й завдання. Юні спортсмени змагаються з багатьох причин. Вони отримують задоволення від конкуренції та суперництва, їм подобаються командний дух і соціальний аспект спортивних заходів, вони також люблять приймати кинутий виклик для досягнення певних результатів. Однак цілі й завдання батьків у заняттях спортом їх дитини можуть істотно відрізнятись від її власних, але ви повинні пам'ятати про те, що змагається вона (дитина), а не ви.
3. Приділяйте більше уваги максимальній концентрації дітей на самому процесі, а не на досягненні результатів чи завоюванні трофеїв. Ми живемо в суспільстві, яке зосереджене на результатах і перемогах, але перемоги приходять як наслідок наполегливих тренувань та отримання задоволення від самого процесу. Вчіть дитину зосереджуватись на виконанні кожного кидка, удару чи забігу, а не на кількості виграшів або кубків.
4. Для вашої дитини саме ви є взірцем для наслідування. Тому на трибуні для вболівальників вам необхідно демонструвати витримку і самовладання. Коли ви перебуваєте на змаганні, ваша дитина імітує вашу поведінку. Вона наслідує вашу реакцію на суперечливий результат або сумнівну поведінку суперника. Під час змагань зберігайте спокій, рівновагу й контроль над собою, щоб ваш юний чемпіон міг наслідувати цю позитивну модель поведінки.
5. Утримуйтесь від порад дитині під час гри. Змагання – це час, коли дитина повинна просто грати, битись, боротись. Усі поради треба відкласти в сторону, тому що в цей час спортсмени повинні довіритись своїй підготовці і всю свою увагу зосередити на тому, що відбувається на корті, полі чи татамі. Як то кажуть, треба «просто робити це». Надлишок тренерських і батьківських підказок може призвести до помилок і зайвої обережності у грі (так званого «паралічу гри», що виникає через надмірний аналіз). Прибережіть свої поради й настанови для тренувань, а під час гри просто вболівайте за дитину.
6. Допомагайте своєму спортсмену відокремлювати самооцінку від результату. Занадто багато спортсменів ставлять самооцінку в залежність від свого рівня гри або результатів. Допоможіть своїй дитині зрозуміти, що в першу чергу вона особистість, яка стала спортсменом, а не спортсмен, який став особистістю. Успіх або кількість перемог не повинні бути мірилом самооцінки людини.
7. Ставте юному спортсмену правильні запитання. Ваші запитання після змагань та ігор розкажуть вашій дитині про те, що ви вважаєте важливим у спорті. Якщо ви спитаєте: «Ти виграв?», дитина буде думати, що перемога важливіша за все. Якщо ви спитаєте: «Ти отримав задоволення?», вона визнає важливим саме цей аспект занять.
8. Дотримуйтесь етичних принципів. Норми етичної поведінки повинні неухильно дотримуватись батьками при взаємодії з молодими спортсменами. Це дуже важливо.
І пам'ятайте: здоровий та успішний спортивний досвід ваших дітей залежить від вашої здатності вселяти в них впевненість і розвивати самооцінку.